List - Odezwa nacjonalistów polskich do narodu ukraińskiego w 80-tą rocznicę Rzezi Wołyńskiej

11 lipca bieżącego roku jest datą szczególną. W ten dzień wypada 80. rocznica Rzezi Wołyńskiej. Wspominając o tym niezwykle tragicznym wydarzeniu, nie chcemy podżegać do szukania zemsty, lecz zadbać o prawdę i pamięć.

80 rocznica to idealna okazja do refleksji i dyskusji. Jako polscy nacjonaliści uznajemy prawo narodu ukraińskiego do samostanowienia i posiadania niepodległego państwa, jednak nie zapominamy o polskim interesie narodowym i polskiej pamięci narodowej.

Byłoby zaprzaństwem, gdybyśmy w imię dobrych relacji z jakimkolwiek krajem, byli skłonni do zapomnienia i przemilczenia śmierci oraz cierpienia naszych rodaków.

Obecna sytuacja geopolityczna jest niezwykle trudna dla naszych narodów, jednak w pewnym sensie jest to czas przełomowy. Uważamy, że to odpowiedni moment na nowe otwarcie w stosunkach polsko-ukraińskich.

W czasie, gdy na Ukrainie trwa wojna obronna przeciwko rosyjskiej agresji, Polska jest jednym z krajów, które okazują Ukraińcom największe wsparcie. Z Rzeczypospolitej trafiają na Ukrainę dostawy broni, pomoc humanitarna, paliwo, oraz transfery pieniężne do budżetu. Oprócz działań będących linią rządową, niezwykła jest również skala pomocy ze strony rozmaitych organizacji pozarządowych i osób prywatnych. Od początku wojny granicę polsko-ukraińską przekroczyło już ponad 13 milionów uchodźców.

Co znamienne, w Polsce nie powstał ani jeden typowy obóz dla uchodźców. Bardzo wiele osób z Ukrainy, szczególnie kobiet i dzieci przyjęły pod dach polskie rodziny. Skala potępienia dla działań Władimira Putina i jego hordy jest w Polsce znacznie wyższa, niż w większości krajów zachodnich. Prawie całe polskie środowisko narodowe stanowczo potępiło rosyjską agresję. Wśród Polaków (w tym także ludzi wywodzących się ze środowiska narodowego) zdarzają się również osoby, które pojechały na Ukrainę w charakterze wolontariuszy, ratowników medycznych, lub nawet ochotników biorących udział w czynnej walce.

Polacy mieli już w historii wiele okazji, aby poznać, czym jest „ruski mir” i odczuć, ile cierpienia niesie ta cywilizacyjna hybryda; mająca ogromne naleciałości mongolsko-turańskich kultur Wielkiego Stepu.

Zdajemy sobie sprawę, że obecnie naród ukraiński przeżywa swoją tragedię. Jednak tak traumatyczne doświadczenia, jak np. rosyjskie zbrodnie w Buczy, Borodiance, czy w Mariupolu mogą pomóc zrozumieć Wam naszą tragedię i wywołać empatyczne spojrzenie na ofiary Wołynia.

W tym momencie to Ukraińcy giną, cierpią, porzucają swoje domy, tak samo było w lecie 1943 roku, kiedy ofiarami ukraińskich szowinistów byli Polacy.

Nie kierujemy tych słów, aby winą za Wołyń obarczyć wszystkich Ukraińców. Sprawcy tej zbrodni w większości już nie żyją. Nie żyją też w większości ci z Polaków, którzy przeżyli Rzeź Wołyńską. Co niezwykle znamienne, Polacy, którym udało się przeżyć, nie pałają żądzą odwetu. Znane były nawet przypadki, gdy osoby pochodzące z rodzin wołyńskich, angażowały się w pomoc dla ukraińskich uchodźców.

Te wszystkie okoliczności sprawiają, że podjęliśmy próbę przedstawienia naszego punktu widzenia dotyczącego możliwości nowej jakości w stosunkach polsko-ukraińskich.

Podkreślamy, że naszym celem nie jest zemsta, lecz chęć budowy przyszłych relacji w oparciu o sprawiedliwość i dążenie do prawdy. Oto najważniejsze ze sformułowanych przez Nas postulatów:

Wolność debaty historycznej:

Dla kształtowania relacji polsko-ukraińskich niezwykle istotne jest stworzenie możliwości wolnej debaty pomiędzy historykami z obydwóch krajów. Nasza wspólna historia jest niezwykle trudna i skomplikowana. Rzetelna, nieskrępowana dyskusja nad spornymi kwestiami mogłaby pomóc we wzajemnym zrozumieniu.

Polityka historyczna:

Szanujemy prawo Ukraińców do własnej polityki historycznej. Sądzimy jednak, że gloryfikowanie UPA, Stefana Bandery, Romana Szuchewycza, czy innych postaci i środowisk mających udział w zbrodni na Polakach, stanowi poważną przeszkodę utrudniającą poprawę i nowe perspektywy dla stosunków polsko-ukraińskich. Kierując do Was te słowa, proponujemy, aby większy nacisk w polityce historycznej Ukraina kładła na takie postacie jak Konstanty Ostrogski, Iwan Wyhowski, Piotr Konaszewicz-Sahajdaczny czy też Symon Petlura. Polityka historyczna może być ważnym czynnikiem w kształtowaniu relacji bilateralnych, dlatego lepiej, aby skupiała się na wątkach propolskich, niż antypolskich. Chcąc trwałej poprawy stosunków polsko-ukraińskich powinniście w swojej polityce historycznej stawiać na osoby i symbole, które budują mosty, a nie dzielą. Takimi wydarzeniami historycznymi mogą być też chociażby obrona Chocimia, czy też Powstanie Styczniowe. Zależy nam także na zachowaniu i zabezpieczeniu polskiego historycznego i kulturowego dziedzictwa na Ukrainie.

„Nie o zemstę, lecz o pamięć i prawdę wołają ofiary”:

Oczekujemy zgody na prowadzenie przez Polskę prac ekshumacyjnych na Wołyniu. Nie jest to partykularny interes, lecz po prostu powinność wynikająca z poczucia honoru i przyzwoitości. Godne grzebanie zmarłych jest jedną z tych rzeczy, które można uznać za standard cywilizacji. Ostatnia posługa wobec ofiar Wołynia stanowiłaby nie tylko akt sprawiedliwości dziejowej, ale gest dobrej woli, który na pewno nie przeszedłby w Polsce bez uwagi.

Uznanie Rzezi Wołyńskiej za ludobójstwo:         

Lepszą przyszłość można budować tylko na prawdzie. Uznanie przez stronę ukraińską zbrodni na Wołyniu za ludobójstwo byłoby po prostu sprawiedliwym podejściem do historii.

Powojenna odbudowa Ukrainy:

Uważamy, że w związku z pomocą udzielaną przez Polskę, polskie przedsiębiorstwa powinny posiadać na Ukrainie preferencje umożliwiające im udział w realizacjach inwestycji związanych z powojenną odbudową Ukrainy. W tym miejscu warto przypomnieć, że Polska od dawna nie utrzymywała z Rosją ożywionych stosunków gospodarczych, ani politycznych, natomiast firmy z takich krajów jak Niemcy, czy Francja prowadziły z Rosją intensywną wymianę handlową do samego wybuchu obecnej wojny. We wcześniejszych latach przedsiębiorstwa ze wspomnianych zachodnich państw sprzedawały Rosjanom nawet artykuły związane z przemysłem zbrojeniowym. Nie wierzymy w to, aby Francja i Niemcy trwale ograniczyły swoje relacje z Moskwą. Ich elity nadal marzą o „wielkim rosyjskim rynku”, a pro moskiewskie nastawienie wspiera tam moskiewska agentura wpływu z tradycjami od czasów carskich. Tradycją polityki Niemiec jest podział Europy Wschodniej na strefy wpływów wspólnie z Moskalami. Te wpływy gospodarcze łatwo mogą być przekute na polityczne, i perspektywicznie mogą zagrozić realnej niepodległości naszych krajów.

Uważamy, że powyższe kwestie są kluczowe w porozumieniu między naszymi narodami. O tym, że relacje polsko-ukraińskie zmieniają się na przestrzeni ostatnich lat, przekonujemy się na każdym kroku. To ważny moment w historii naszych narodów, który powinniśmy wykorzystać do budowy pojednania.

Sygnatariuszami tego listu są:

Stowarzyszenie Obóz Narodowo-Radykalny
Redakcja miesięcznika narodowo-radykalnego „Szturm”
Autonomiczni Nacjonaliści
Stowarzyszenie na Rzecz Tradycji i Kultury „Niklot”
Stowarzyszenie Trzecia Droga


Treść listu w języku ukraińskim:

Звернення польських націоналістів до українського народу з нагоди 80-х роковин Волинської Різанини.

11 липня цього року – особлива дата. Цього дня виповнюється 80 років Волинської Різанини. Згадуючи про цю надзвичайно трагічну подію, ми хочемо не спонукати до помсти, а забезпечити правду та пам’ять.

80-річчя – ідеальна нагода для роздумів і дискусій. Як польські націоналісти, ми визнаємо право українського народу на самовизначення і незалежну державу, але не забуваємо про польський національний інтерес і польську національну пам’ять.

Було б нерозумно, якби в ім’я добрих стосунків з будь-якою країною ми хотіли забувати й мовчати про смерть і страждання наших співвітчизників.

Нинішня геополітична ситуація надзвичайно складна для наших народів, але в певному сенсі це переломний час. Ми вважаємо, що це слушний момент для нового відкриття в польсько-українських відносинах.

Нинішня геополітична ситуація надзвичайно складна для наших народів, але в певному сенсі це переломний час. Ми вважаємо, що це слушний момент для нового відкриття в польсько-українських відносинах.

У той час, коли Україна веде оборонну війну проти російської агресії, Польща є однією з країн, яка найбільше підтримує українців. З Республіки Польща в Україну йдуть поставки зброї, гуманітарної допомоги, пального та грошові перекази до бюджету. Окрім того, що ця діяльність є державною, масштаби допомоги від різних громадських організацій та приватних осіб також є вагомими. Від початку війни польсько-український кордон перетнули понад 13 мільйонів біженців.

Показово, що в Польщі не було створено жодного типового табору для біженців. Багатьох людей з України, особливо жінок і дітей, взяли до себе польські родини. Масштаб засудження дій Володимира Путіна та його орди значно вищий у Польщі, ніж у більшості західних країн. Майже все польське національне середовище різко засудило російську агресію. Серед поляків (у тому числі з націоналістичного середовища) є також люди, які поїхали в Україну волонтерами, санітарами чи навіть добровольцями, беручи активну участь у війні.

Протягом історії поляки мали багато нагод дізнатися, що таке «русский мир» і відчути, скільки страждань приносить цей цивілізаційний гібрид; зазнавши величезних впливів монголо-туранської культури Великого Степу.

Ми усвідомлюємо, що український народ зараз переживає власну трагедію. Але такий травматичний досвід, як, наприклад, російські злочини в Бучі, Бородянці чи Маріуполі, може допомогти зрозуміти нашу трагедію та викликати співчуття до жертв Волині.

У цей момент українці гинуть, страждають, кидають свої домівки, як і влітку 1943 року, коли жертвами українських шовіністів стали поляки.

Ми не спрямовуємо ці слова на те, щоб звинувачувати всіх українців у Волині. Більшість виконавців цього злочину вже мертві. Більшість поляків, які пережили Волинь, також уже мертві. Що надзвичайно показово, поляки, яким вдалося вижити, не горять бажанням помститися. Відомі навіть випадки, коли вихідців із волинських родин залучали до допомоги українським біженцям.

Усі ці обставини спонукають нас спробувати представити нашу точку зору на можливість нової якості польсько-українських відносин.

Наголошуємо, що наша мета – не помста, а бажання будувати майбутні відносини на основі справедливості та прагнення до правди. Ось найважливіші сформульовані нами постулати:

Свобода історичної дискусії:

Для формування польсько-українських відносин надзвичайно важливо створити можливості для вільної дискусії між істориками обох країн. Наша спільна історія надзвичайно складна і заплутана. Чесне, невимушене обговорення спірних питань може сприяти взаєморозумінню.

Історична політика:

Ми поважаємо право українців на власну історичну політику. Вважаємо, однак, що прославляння УПА, Степана Бандери, Романа Шухевича чи інших діячів і кіл, причетних до злочинів проти поляків, є серйозною перешкодою на шляху покращення та нових перспектив польсько-українських відносин.

Звертаючись до вас із цими словами, ми пропонуємо, щоб Україна у своїй історичній політиці робила більший акцент на таких постатях, як Костянтин Острозький, Іван Виговський, Петро Конашевич-Сагайдачний чи Симон Петлюра. Важливим чинником формування двосторонніх відносин може бути історична політика, тому їй краще зосередитися на пропольських, а не на антипольських нитках. Якщо ви хочете довготривалого покращення польсько-українських відносин, у своїй історичній політиці ви повинні зосередитися на людях і символах, які будують мости, а не розділяють. Такими історичними подіями можуть бути також оборона Хотина чи Січневе повстання. Ми також прагнемо зберегти та захистити польську історичну та культурну спадщину в Україні.

«Не про помсту, а про пам’ять і правду кричать жертви»:

Очікуємо згоду Польщі на проведення ексгумаційних робіт на Волині. Це не особливий інтерес, а просто обов’язок, що випливає з почуття честі та порядності. Гідне поховання померлих – одна з тих речей, які можна вважати стандартом цивілізації. Остання служба жертвам Волині була б не лише актом історичної справедливості, а й жестом доброї волі, який точно не залишиться непоміченим у Польщі.

Визнання Волинської різанини геноцидом: Краще майбутнє можна побудувати лише на правді. Визнання українською стороною злочину на Волині геноцидом було б просто справедливим підходом до історії.

Післявоєнна відбудова України:

Вважаємо, що у зв’язку з допомогою, яку надає Польща, польські підприємства повинні мати преференції в Україні, які дозволять їм брати участь у здійсненні інвестицій, пов’язаних із післявоєнною відбудовою України. Тут варто нагадати, що Польща тривалий час не підтримувала жвавих економічних чи політичних відносин з Росією, тоді як компанії з таких країн, як Німеччина чи Франція, вели інтенсивну торгівлю з Росією аж до самого початку нинішньої війни. У попередні роки компанії з вищезазначених західних країн навіть продавали росіянам товари, пов’язані з збройовою промисловістю. Ми не віримо, що Франція та Німеччина остаточно обмежать свої відносини з Москвою. Їхні еліти все ще мріють про «великий російський ринок», а промосковські настрої там підтримує московська агентура впливу з традиціями ще царських часів. Це традиція німецької політики ділити Східну Європу на сфери впливу разом із москалями. Ці економічні впливи можуть легко трансформуватися в політичні, і в довгостроковій перспективі вони можуть загрожувати реальній незалежності наших країн.

Ми вважаємо, що вищевказані питання є вирішальними для взаєморозуміння між нашими народами. Те, що польсько-українські відносини змінюються протягом останніх років, можна побачити на кожному кроці. Це важливий момент в історії наших народів, який ми повинні використати для побудови примирення.

Dodaj komentarz

Twój adres e-mail nie zostanie opublikowany. Wymagane pola są oznaczone *